Домашнє насильство – діяння (дії або бездіяльність) фізичного, сексуального, психологічного або економічного насильства, що вчиняються в сім’ї чи в межах місця проживання або між родичами, або між колишнім чи теперішнім подружжям, або між іншими особами, які спільно проживають (проживали) однією сім’єю, але не перебувають (не перебували) у родинних відносинах чи у шлюбі між собою, незалежно від того, чи проживає (проживала) особа, яка вчиняла домашнє насильство, у тому самому місці, що й постраждала особа, а також погрози вчинення таких діянь.

Закон України «Про запобігання та протидію домашньому насильству»

Особа	Покрокові дії
Нормативно-правові акти: – Закон України «Про запобігання та протидію домашньому насильству» – Закон України «Про освіту» – Постанова Кабінету Міністрів України від 22.08.2018 № 658 «Про затвердження Порядку взаємодії суб’єктів, що здійснюють заходи у сфері запобігання та протидії домашньому насильству і насильству за ознакою статі» – Наказ Міністерства освіти і науки України від 02.10.2018 № 1047 «Про затвердження методичних рекомендацій щодо виявлення, реагування на випадки домашнього насильства і взаємодії педагогічних працівників з іншими органами та службами» – Лист Міністерства освіти і науки України від 30.10.2018 № 1/9-656 «Про перелік діагностичних методик щодо виявлення та протидії домашньому насильству відносно дітей»
Керівник закладу освіти	Забезпечує реалізацію в закладі освіти заходів у сфері запобігання та протидії домашньому насильству шляхом: проведення з учасниками освітнього процесу виховної роботи з протидії та запобігання насильству; здійснення з учасниками освітнього процесу інформаційно-просвітницьких заходів з питань запобігання та протидії насильству, у тому числі стосовно дітей та за участю дітей; організацію роботи практичного психолога, соціального педагога з постраждалими дітьми; визначення уповноваженого спеціаліста з числа працівників закладу для проведення невідкладних заходів реагування в разі виявлення фактів насильства та/або отримання заяв/повідомлень від постраждалої особи, інших осіб.
Уповноважена особа, що здійснює невідкладні заходи реагування в разі виявлення фактів насильства та/або отримання заяв/повідомлень від постраждалої особи/інших осіб	Інформує керівника закладу про ситуацію насильства або загрозу його вчинення. Протягом доби за допомогою телефонного зв’язку, електронної пошти інформує уповноважений підрозділ органу Національної поліції та службу у справах дітей (у випадку, коли постраждалою особою та/або кривдником є дитина). Забезпечує організацію надання медичної допомоги (у разі потреби). Фіксує необхідну інформацію в журналі реєстрації фактів виявлення (звернення) про вчинення домашнього насильства. Повідомляє працівників психологічної служби закладу освіти. У разі виникнення підозри щодо домашнього насильства або реальної загрози його вчинення, зустрічається з дитиною, стосовно якої є інформація, намагається розговорити, встановити контакт, довірливі стосунки, надає емоційну підтримку. Якщо в процесі розмови дитина підтверджує факт насильства щодо неї, з’ясовує терміни подій, які відбулися з дитиною, та можливості отримати їх опис.
Практичний психолог/ соціальний педагог	При отриманні інформації/повідомлення та/або у ситуації особистого виявлення факту домашнього насильства або загрози його вчинення передає інформацію для подальшого реагування керівнику закладу або уповноваженій особі. Забезпечує організацію надання медичної допомоги (у разі потреби). Може провести первинне опитування дитини. Не залишає дитину наодинці. Забезпечує психологічний супровід та соціально-педагогічний патронаж в системі освіти з дітьми та їх батьками; проведення з батьками та іншими учасниками освітнього процесу роз’яснювальної та виховної роботи із запобігання, протидії негативним наслідкам домашнього насильства. Бере участь (у разі необхідності) в оцінці рівня безпеки, у проведенні оцінки потреб дитини та в роботі мультидисциплінарної команди виконавчого комітету міста/району/ОТГ з надання соціальних послуг дитині з родиною (за погодженням з керівником закладу).
Класний керівник	При отриманні інформації/повідомлення та/або у ситуації особистого виявлення факту домашнього насильства або загрози його вчинення передає інформацію для подальшого реагування керівнику закладу або уповноваженій особі. Забезпечує організацію надання медичної допомоги (у разі потреби). Може провести первинне опитування дитини. Не залишає дитину наодинці. Може поспілкуватись з постраждалою дитиною, дотримуючись алгоритму ведення діалогу з дитиною, яка потрапила в ситуацію насильства або загрозу його вчинення. Забезпечує організацію роботи в системі освіти з дітьми та їх батьками; проведення з батьками та іншими учасниками освітнього процесу роз’яснювальної та виховної роботи із запобігання, протидії негативним наслідкам домашнього насильства.
Вчитель-предметник	При отриманні інформації/повідомлення та/або у ситуації особистого виявлення випадку домашнього насильства або загрози його вчинення передає інформацію для подальшого реагування керівнику закладу або уповноваженій особі. Забезпечує організацію надання медичної допомоги (у разі потреби). Не залишає дитину наодинці. може поспілкуватись з постраждалою дитиною, дотримуючись алгоритму ведення діалогу з дитиною, яка потрапила в ситуацію насильства або загрозу його вчинення.
Медичний персонал закладу освіти	При отриманні інформації/повідомлення та/або у ситуації особистого виявлення випадку домашнього насильства або загрози його вчинення передає інформацію для подальшого реагування керівнику закладу або уповноваженій особі; Надає невідкладну медичну допомогу (за необхідності). Може провести первинне опитування дитини. Не залишає дитину наодинці.
Обслуговуючий персонал закладу освіти	При отриманні інформації/повідомлення та/або у ситуації особистого виявлення випадку домашнього насильства або загрози його вчинення передає інформацію для подальшого реагування керівнику закладу або уповноваженій особі. Забезпечує організацію надання медичної допомоги (у разі потреби). Не залишає дитину наодинці.
Дитина постраждала	Звертається до керівника закладу або уповноваженої особи, або працівника закладу освіти, якому довіряє. Або/та звертається для подальшого реагування до будь-якого суб’єкта, що здійснює заходи у сфері запобігання та протидії домашньому насильству (наприклад, до органів Національної поліції, служби у справах дітей, суду, органів державної влади чи органів місцевого самоврядування, центрів з надання безкоштовної вторинної правової допомоги, загальних чи спеціалізованих служб підтримки постраждалих осіб).
Батьки постраждалої дитини	Забезпечують надання дитині екстреної медичної допомоги (у разі потреби). Звертаються для подальшого реагування до керівника закладу або уповноваженої особи, або працівника закладу освіти, якому довіряє. Або/та звертаються для подальшого реагування до будь-якого суб’єкта, що здійснює заходи у сфері запобігання та протидії домашньому насильству (наприклад, до органів Національної поліції, служби у справах дітей, суду, органів державної влади чи органів місцевого самоврядування, центрів з надання безоплатної вторинної правової допомоги, загальних чи спеціалізованих служб підтримки постраждалих осіб тощо).
Інші особи, яким стало відомо про випадок домашнього насильства	Звертаються для подальшого реагування до керівника закладу або уповноваженої особи, або працівника закладу освіти. Забезпечують організацію надання медичної допомоги (у разі потреби). Не залишають дитину наодинці. Передають інформацію суб’єктам, що здійснюють заходи у сфері запобігання та протидії домашньому насильству (наприклад, органам Національної поліції, службі у справах дітей, суду, органів державної влади чи органів місцевого самоврядування тощо).

До уваги батьків та дітей!

В разі виникнення будь-якого насилля у сім'ї, опинення дітей у кризових життєвих ситуаціїй, скоєння правопорушень і злочинності вашою дитиною звертайтеся до:

Василенко Валентини Миколаївни – заступника директора з виховної роботи Пирятинського ліцею;
Фалько Надії Вікторівни – соціального педагога;
Амосової Марини Володимирівни – практичного психолога.

НОРМАТИВНІ ДОКУМЕНТИ З ПОПЕРЕДЖЕННЯ НАСИЛЛЯ

1.Закон України «Про запобігання та протидію домашньому насильству» №2229 від 7 грудня 2017 року.

2.Порядок взаємодії суб’єктів, що здійснюють заходи у сфері запобігання та протидії домашньому насильству і насильству за ознакою статті затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 22.08.2018 №658 (п.39-41).

3.Наказ МОН України «Про затвердження Методичних рекомендацій щодо виявлення, реагування на випадки домашнього насильства і взаємодії педагогічних працівників з іншими органами та службами» від 02.10.2018 №1047.

4. Наказ ТВО від 30.10.2018 №428р «Про заходи щодо протидії домашньому насильству».

- Лист МОН України від 07.08.2018 №1/9-486 «Про деякі питання організації в закладах освіти виховної роботи щодо безпеки й благополуччя дитини у 2018/2019 навчальному році».

- Лист Міністерства соціальної політики України від 29.12.2018 №27/0/2-19/57 «Про постанову Кабінету Міністрів України від 03.10.2018 №800» та методичні рекомендації щодо реалізації постанови Кабінету Міністрів України «Деякі питання соціального захисту дітей, які перебувають у складних життєвих обставинах, у тому числі таких, що можуть загрожувати їх життю та здоров’ю» від 03.10.2018 №800 .

- Спільний наказ Міністерства соціальної політки України, Міністерства внутрішніх справ України, Міністерства освіти і науки України, Міністерства охорони здоров’я України від 19.08.2014 №564/836/945/577 «Про затвердження Порядку розгляду звернень та повідомлень з приводу жорстокого поводження з дітьми або загрози його вчинення» - (форма повідомлення)

До уваги!

Громадська організація «Ла Страда - Україна» - одна

з провідних неурядових організацій України у сфері захисту прав жінок та дітей. Діяльність організації направлена на запобігання торгівлі людьми, попередження домашнього насильства, впровадження гендерної рівності та вдосконалення системи захисту прав та інтересів дитини.

На базі ГО «Ла Страда - Україна» функціонує

дві «гарячі» лінії:

1.Національна дитяча «гаряча» лінія, яка працює за безкоштовним номером 0 800 500 225 (зі стаціонарного телефону) та безкоштовним коротким номером 116 111 (з мобільних).

Лінія працює по будням з 12.00 до 20.00 та в суботу з 12.00 до 16.00

2. Національна «гаряча» лінія з попередження домашнього насильства, торгівлі людьми та гендерної дискримінації, яка працює за безкоштовним номером 0 800 500 335 (зі стаціонарного телефону) та безкоштовним коротким номером 386 (з мобільних - діє до 24.11.2017).

З 25.11.2017 року переходить на новий загальноєвропейський номер 116 123(безкоштовний, з мобільних телефонів)

Лінія працює цілодобово

16 днів проти насилля

Щорічно з 25 листопада по 10 грудня проходить щорічна акція «16 днів проти насилля». Дуже важливо знати правові основи запобігання різним проявам насильства, знати, що кожна людина є захищеною у нашій державі.

Сімейне насильство, насильство в сім'ї — використання фізичної, матеріальної інтелектуальної (як у батьків над дітьми, як у чоловіка над дружиною), емоційної переваги проти інших членів сім'ї для поневолення людини.

Закон України «Про попередження насилля в сім'ї» від 2001 року дає таке визначення:

Насильство в сім'ї — будь-які умисні дії фізичного, сексуального, психологічного чи економічного спрямування одного члена сім'ї по відношенню до іншого члена сім'ї, якщо ці дії порушують конституційні права і свободи члена сім'ї як людини та громадянина і наносять йому моральну шкоду, шкоду його фізичному чи психічному здоров'ю.

В цьому ж законі визначаються форми такого насилля:

фізичне — умисне нанесення одним членом сім'ї іншому члену сім'ї побоїв, тілесних ушкоджень, що може призвести або призвело до смерті постраждалого, порушення фізичного чи психічного здоров'я, нанесення шкоди його честі і гідності;
сексуальне — протиправне посягання одного члена сім'ї на статеву недоторканість іншого члена сім'ї, а також дії сексуального характеру по відношенню до дитини, яка є членом цієї сім'ї;
психологічне — насилля, пов'язане з дією одного члена сім'ї на психіку іншого члена сім'ї шляхом словесних образ або погроз, переслідування, залякування, якими навмисно спричиняється емоційна невпевненість, нездатність захистити себе та може завдаватися або завдається шкода психічному здоров'ю;
економічне — умисне позбавлення одним членом сім'ї іншого члена сім'ї житла, їжі, одягу та іншого майна чи коштів, на які постраждалий має передбачене законом право, що може призвести до його смерті, викликати порушення фізичного чи психічного здоров'я.

В Законі також визначено, що жертва насильства в сім'ї — член сім'ї, який постраждав від фізичного, сексуального, психологічного чи економічного насилля з боку іншого члена сім'ї.

Як свідчать дослідження проблема сімейного насилля носить міжнародний характер. Так, за даними Всесвітньої організації охорони здоров'я, сімейне насилля торкнулося кожної шостої жінки світу. Рівень насилля стосовно жінок, як-правило, залежить від економічного розвитку країн. У країнах з низьким розвитком економіки, жінки зазнають більшого насилля і сприймають його як належне.

Відповідальність за сімейне насилля у різних країнах трактується не однаково. У багатьох країнах взагалі не передбачене покарання. Законодавством деяких країнах покарання настає лише за окремі форми насилля. Навіть у наш час є країни, де традиції і суспільна думка вважає сімейне насилля нормою існування сім'ї.

Насилля над дитиною — це дії, що приносять шкоду дитині з боку людей, на яких покладено догляд та опіку над ним. До нього відноситься фізичне насилля, занедбаність й нехтування потребами дитини.

Як правило більшість батьків, яких жорстоко карали в дитинстві, самі карають своїх дітей. Не кожен із батьків розуміє, що покарання це психологічна травма. Батьки часто можуть завдати дитині психологічної травми без злого умислу яка може створити проблеми в дорослому житті.

Фізичне, емоційне та психологічні види насилля батьків над дітьми у сукупності підсилює дію кожного з них, зумовлюючи виникнення в дитини певних ознак, що характеризують її переживання і поведінку. Наукові дослідження показують, що сімейне насилля із різноманітними факторами, негативно впливає на фізичний розвиток дитини, включаючи загальний стан здоров'я, координацію, силу, зір, слух дитини, її здатність набувати знання, необхідні для нормального життя. В таких дітей занижена самооцінка, вони вважають себе не вартими любові, виникають проблеми у співробітництві з іншими та вміння відрізняти добро від зла.

Якщо між дітьми та батьками немає взаємозв'язку, панує постійна атмосфера напруженості між самими батьками, то приводить до того, що дитина прагне якомога менше перебувати вдома, втрачає емоційний контакт з батьками, виходить з-під соціального контролю дорослих. У таких дітей розвиваються соціально-психологічні якості потенційного правопорушника. Значна кількість конфліктів та форм соціально неадекватної поведінки як дома, так і в школі, провокується самими дорослими. Підлітки, які стають жертвами фізичного та психічного насилля в сім'ї — в школі поповнюють категорію «важких учнів».

Якщо розглядати соціальну роль жінки в різних історичних епохах, то можна бачити, що вона в основному мала підлеглу роль у відносинах з чоловіком в сім'ї, на роботі і, відповідно, терпіла насилля. Така поведінка передавалася попереднім досвідом, вихованням, спостереженням за життям оточуючих жінок. Все це формувало у більшості з них почуття залежності від різних чоловіків (батька, брата, шлюбного чоловіка, начальника на підприємстві) на протязі всього життя. Тому вони вважали своїм обов'язком зберігати шлюб, навіть якщо для них це було гіршим вибором.

Шлюб створюють особи, які отримали виховання у своїх батьків, і згодом як-правило у своїх сім'ях підсвідомо повторюють цей стереотип поведінки батьків з незначними змінами. Тому може виникати неповага до жінки, насилля над нею. Якщо молода дружина не змогла постояти за себе на початку подружнього життя, то чоловік далі розуміє цей спосіб вирішення проблем як єдиний, який від нього потребує найменше зусиль. Жінкою ж оволодіває почуття страху і надалі повністю деморалізовані спроби себе захищати, відстоювати свою гідність.

Куди звернутися людині, яка зазнала насилля в сім'ї?

Відділ попередження насилля в сім'ї та протидії торгівлі людьми Департаменту сімейної та гендерної політики Міністерства України у справах сім'ї, молоді та спорту надає інформацію про те, куди звертатися громадянам, які постраждали від насилля в сім'ї.

Особа, яка постраждала від насилля в родині, може звернутися до:

управлінь та відділів у справах сім'ї, молоді та спорту обласних та районних державних адміністрацій;
відповідних підрозділів органів внутрішніх справ - дільничних інспекторів поліції, а якщо це стосується дитини, то до сектору ювенальної превенції відділу національної поліції;
центрів соціальних служб для сім'ї, дітей та молоді;
центрів соціально-психологічної допомоги;
центрів медико-соціальної реабілітації жертв насильства в сім'ї;
неурядових організацій, які працюють у сфері запобігання насильству в сім'ї;

Слід пам'ятати, що відмова у прийняті заяви не допускається!

У випадку насильства в сім'ї, внаслідок якого Вас побили й Ви отримали тілесні ушкодження, необхідно:

1. Викликати дільничного інспектора (при цьому обов'язково має бути складено протокол про факт насилля в сім'ї);

2. Дільничний інспектор виносить постанову (направлення) про призначення експертизи.

3. Постраждала особа з направленням і документом, який посвідчує особу (паспорт), відвідує установу, яка проводить судово-медичну експертизу.

4. За результатами експертизи видається експертний висновок (надсилається органу, який видав направлення на її проведення). За наявності направлення на проведення експертизи від працівника органу внутрішніх справ експертиза проводиться безкоштовно.

5. Якщо у висновку судово-медичної експертизи встановлено, що внаслідок насилля в сім'ї особа отримала тілесні ушкодження (середньої тяжкості, тяжкі) органом внутрішніх справ порушується кримінальна справа.

У разі відсутності направлення посадової особи органу внутрішніх справ постраждала особа має право самостійно звернутися за призначенням судово-медичної експертизи, яка проводиться за плату.

Для цього необхідно:

Звернутися до установи судово-медичної експертизи;

Отримання внаслідок насилля в сім'ї тілесних ушкоджень є підставою для порушення кримінальної справи та притягнення особи, яка вчинила насильство, до кримінальної відповідальності.

Так, Кримінальним кодексом України встановлено відповідальність за:

завдання умисних середньої тяжкості тілесних ушкоджень (стаття 122);
завдання умисних легких тілесних ушкоджень (стаття 125);
побої і мордування (стаття 126).

Відповідно до статті 27-ї Кримінально-процесуального кодексу України справи про злочини, передбачені статтями 125-ю та частиною 1 статті 126-ї (побої) Кримінального кодексу, порушуються за скаргою потерпілого.

Відповідно до чинного законодавства експерту забороняється розголошувати без дозволу прокурора, слідчого, особи, яка провадить дізнання, суду дані, які стали йому відомі під час проведення експертизи, та повідомляти її результати будь-кому, крім особи (органу), що призначила експертизу (пункт 2.3.3. Інструкції про призначення та проведення судових експертиз та експертних досліджень, затвердженої наказом Міністерства юстиції України від 08.10.98 №53/5).

Якщо Ви звернулися за медичною допомогою, обов'язково розкажіть лікарю як отримана травма. Лікар зафіксує це в медичній картці, що надалі стане доказом в суді про характер отриманих ушкоджень.

Загальні положення Закону України

«Про попередження насилля в сім'ї»

Цей Закон визначає правові і організаційні основи попередження насилля в сім'ї, органи та установи, на які покладається здійснення заходів з попередження насилля в сім'ї.

Відповідно до загальним положенням Закону України «Про попередження насилля в сім'ї»:

Стаття 1. Визначення термінів

Для цілей цього Закону наведені нижче терміни вживаються у такому значенні:

насилля в сім'ї - будь-які умисні дії фізичного, сексуального, психологічного чи економічного спрямування одного члена сім'ї по відношенню до іншого члена сім'ї, якщо ці дії порушують конституційні права і свободи члена сім'ї як людини та громадянина і наносять йому моральну шкоду, шкоду його фізичному чи психічному здоров'ю;

фізичне насилля в сім'ї - умисне нанесення одним членом сім'ї іншому члену сім'ї побоїв, тілесних ушкоджень, що може призвести або призвело до смерті постраждалого, порушення фізичного чи психічного здоров'я, нанесення шкоди його честі і гідності;

сексуальне насилля в сім'ї - протиправне посягання одного члена сім'ї на статеву недоторканість іншого члена сім'ї, а також дії сексуального характеру по відношенню до дитини, яка є членом цієї сім'ї;

психологічне насилля в сім'ї - насилля, пов'язане з дією одного члена сім'ї на психіку іншого члена сім'ї шляхом словесних образ або погроз, переслідування, залякування, якими навмисно спричиняється емоційна невпевненість, нездатність захистити себе та може завдаватися або завдається шкода психічному здоров'ю;

економічне насилля в сім'ї - умисне позбавлення одним членом сім'ї іншого члена сім'ї житла, їжі, одягу та іншого майна чи коштів, на які постраждалий має передбачене законом право, що може призвести до його смерті, викликати порушення фізичного чи психічного здоров'я;

члени сім'ї - особи, які перебувають у шлюбі; проживають однією сім'єю, але не перебувають у шлюбі між собою; їхні діти; особи, які перебувають під опікою чи піклуванням; є родичами прямої або непрямої лінії споріднення за умови спільного проживання;

жертва насилля в сім'ї - член сім'ї, який постраждав від фізичного, сексуального, психологічного чи економічного насилля з боку іншого члена сім'ї;

попередження насилля в сім'ї - система соціальних і спеціальних заходів, спрямованих на усунення причин і умов, які сприяють вчиненню насилля в сім'ї, припинення насилля в сім'ї, яке готується або вже почалося, притягнення до відповідальності осіб, винних у вчиненні насилля в сім'ї, а також медико-соціальна реабілітація жертв насилля в сім'ї;

реальна загроза вчинення насилля в сім'ї - погроза вчинення одним членом сім'ї стосовно іншого члена сім'ї умисних дій, передбачених абзацом другим цієї статті, якщо є реальні підстави очікувати її виконання;

захисний припис - спеціальна форма реагування уповноважених підрозділів органів внутрішніх справ щодо захисту жертви насилля в сім'ї, яким особі, яка вчинила насилля в сім'ї, забороняється вчиняти певні дії стосовно жертви насилля в сім'ї;

Стаття 2. Законодавство про попередження насилля в сім'ї

Законодавство про попередження насилля в сім'ї складається з Конституції України, цього Закону, інших нормативно-правових актів, які регулюють відносини щодо попередження насилля в сім'ї.

Стаття 3. Органи та установи, на які покладається здійснення заходів з попередження насильства в сім'ї

1. Здійснення заходів з попередження насилля в сім'ї в межах наданих їм повноважень покладається на:

1) центральний орган виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики з питань попередження насилля в сім'ї;

11) центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику з питань попередження насилля в сім'ї;

2) відповідні підрозділи органів внутрішніх справ;

3) органи опіки і піклування;

4) спеціалізовані установи для осіб, які вчинили насилля в сім'ї, та жертв такого насилля:

кризові центри для членів сімей, в яких вчинено насилля в сім'ї або існує реальна загроза його вчинення (далі - кризові центри);

центри медико-соціальної реабілітації жертв насилля в сім'ї.

2. Органи виконавчої влади, органи місцевого самоврядування, підприємства, установи і організації незалежно від форми власності, об'єднання громадян, а також окремі громадяни можуть сприяти у здійсненні заходів з попередження насилля в сім'ї.

Стаття 4. Підстави для вжиття заходів з попередження насилля в сім'ї

1. Підставами для вжиття заходів з попередження насилля в сім'ї є:

заява про допомогу жертви насилля в сім'ї або члена сім'ї, стосовно якого існує реальна загроза вчинення насилля в сім'ї;

висловлене жертвою насилля в сім'ї або членом сім'ї, стосовно якого існує реальна загроза вчинення насилля в сім'ї, бажання на вжиття заходів з попередження насилля в сім'ї у разі, якщо повідомлення або заява надійшли не від нього особисто;

отримання повідомлення про застосування насилля в сім'ї або реальної загрози його вчинення стосовно дитини, яка є членом цієї сім'ї, чи недієздатного члена сім'ї.

2. Заява та повідомлення про застосування насилля в сім'ї або реальної загрози його вчинення приймаються за місцем проживання постраждалого органами, зазначеними в пунктах 1 та 2 частини першої статті 3 цього Закону.

3. Орган, до якого надійшла заява або надійшло повідомлення про вчинення насилля в сім'ї або реальну загрозу його вчинення, розглядає заяву чи повідомлення та вживає в межах своїх повноважень передбачені законом заходи з попередження насилля в сім'ї.

4. Порядок розгляду заяв та повідомлень про вчинення насилля в сім'ї або реальну загрозу його вчинення затверджується Кабінетом Міністрів України.

Сам закон можна продивитися і скачати на посиланням - http://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/2789-14

Пирятинський ліцей Пирятинської міської ради Полтавської області

Запобігання та протидія домашньому насильству