5 шляхів до серця дитини/uploads/editor/28/105844/sitepage_909/files/08_05__5_shlyahiv_do_sercya_ditini.doc

Що робити з дитячою агресією/uploads/editor/28/105844/sitepage_909/files/07_05scho_robiti_z_dityachoyu_agresieyu.doc

Як виховувати підлітків/uploads/editor/28/105844/sitepage_909/files/06_05_yak_vihovuvati_pidlitkiv.doc

Дуже часто ми бачимо в людях лише те, що хочемо бачити… і помиляємось. Цей кумедний і повчальний мультик якраз про це…

https://zatyshok.net.ua/7361/?fbclid=IwAR0fLLlc1auNfy1QyBkaCDFonL6F_uFZdQfkKFAUg7voq7Z3eY_5BdrLF88

55 фраз, якими ви можете підтримати дитину

у бентежні часи

/uploads/editor/28/105844/sitepage_909/files/3cs.mp4

1. Молодець!
2. Ти на вірному шляху!
3. Здорово!
4. Ти в цьому розібрався!
5. Дивно!
6. Це якраз те, що потрібно!
7. Набагато краще, ніж я очікував!
8. Чудово!
9. Вітаю!
10. Чудово!
11. Я тобою пишаюся!
12. Грандиозно!
13. Я просто щасливий!
14. Незабутньо!
15. Ух!
16. Мені дуже важлива твоя допомога!
17. Саме цього ми давно чекали!
18. Працювати з тобою просто радість!
19. Це чіпає мене до глибини душі!
20. Ти мені необхідний!
21. Сказано здорово - просто і ясно!
22. Для мене важливо все, що тебе хвилює, тривожить і радує!
23. Дотепно!
24. Талановито!
25. Я збожеволію, якщо з тобою що-небудь трапиться!
26. Екстра - клас!
27. Ти обдарований!
28. З кожним днем ​​у тебе виходить все краще!
29. Ти сьогодні багато зробив!
30. Вже краще!
31. Для мене немає нікого гарніше тебе!
32. Відмінно!
33. Ще краще, ніж раніше!
34. Навчи мене робити так само!
35. Приголомшливо!
36. Тут мені без тебе не обійтися!
37. Класно!
38. Я знав, що тобі це по силам!
39. Вражаюче!
40. Ти мені потрібен саме такий, який є!
41. Неповторно!
42. Незрівнянно!
43. Ніхто не може замінити тебе!
44. Краса!
45. Я пишаюся тим, що тобі це вдалося!
46. Як у казці!
47. Дуже ясно!
48. Я сам не зміг би зробити краще!
49. Яскраво, образно!
50. Фантастика!
51. Дуже ефектно!
52. Краще, ніж всі, кого я знаю!
53. Прекрасний початок!
54. Ти просто чудо!
55. До цього залишилося додати: «Я люблю тебе!»

Кожному з нас так важливо почути це від тих, хто нам дорогий.

Наша увага - це найкраща профілактика!

https://www.youtube.com/watch?v=dOZav094T0o

Соціальний відеоролик створено з метою профілактики ризикованих форм поведінки та негативних явищ серед молоді, зокрема таких як вживання наркотиків та алкоголю, насильства в сім'ї, дитячої безпритульності тощо, шляхом висвітлення проблем у сім'ї та надання альтернативних та успішних способів їх вирішення. Цільовою аудиторією відео є сім'ї із дітьми та підлітками. Створено у результаті співпраці Державної служби України з контролю за наркотиками (ДСКН України) та МБФ «СНІД Фонд Схід-Захід» (AFEW) за підтримки Групи Помпіду Ради Європи та Дитячого фонду ООН (ЮНІСЕФ).

https://www.youtube.com/watch?time_continue=12&v=nbe0OC02Baw&feature=emb_logo

Як вивчити уроки без стресу. Поради батькам

Дитина з 1 класу повинна знати, що уроки - це її особиста справа. І що вчиться вона не для мами з татом, бабусі з дідусем, а для себе. Домашні завдання - справа дитини і вона вільна вибирати, готувати їх чи ні. Тому іноді дайте дитині можливість зіткнутися з наслідками власної безвідповідальності. Тільки коли дитина стикається з наслідками своїх дій або бездіяльності, вона може дізнатися реакцію світу. Тільки так малюк розуміє, що зробив помилку або проступок.
 

Постарайтеся зрозуміти дитину

Розберіться в тому, чому не хочеться вчити уроки. Буває, школяр не хоче вчити жоден предмет. Дізнайтеся у малюка, чому з цим такі проблеми.Можливо, йому важко дається або дитина посварилася з учителем.
 

Не забувайте про відпочинок

Не вимагайте робити уроки відразу після школи, дайте можливість дитині відволіктися, переключитися і розслабитися. Добре, якщо в цей час дитина буде гуляти на свіжому повітрі, обідати або гратися з друзями. Деяким дітям, можливо, слід прилягти й поспати.
 

Придумайте ритуал

Постарайтесь перетворити виконання домашніх завдань в щоденний ритуал, що відбувається в певну годину в одному і тому ж місці.

Кращий час для виконання домашніх завдань - з 15.00 до 17-18.00. Хоча тривалість занять може бути різною (в залежності від віку).
 

Повинні бути перерви

У школі між уроками теж роблять перерви, та й ви на роботі час від часу відволікаєтеся попити чай, поговорити. Привчіть дитину до таких 5-10- хвилинних перерв між виконаними завданнями. Особливо важливі перерви для молодших школярів.
 

Присутність або перевірка

Молодшим школярам набагато легше виконувати домашнє завдання в присутності батьків. Адже дитині ще важко організувати свою роботу, і ще вона потребує схвалення зробленого.Дорослий, якому дитина довіряє, заспокоює своєю присутністю і підживлює віру дитини у свої сили. Як тільки дитина зможе справлятися без мам і тат, вона неодмінно відмовиться сама від їхньої допомоги.

Тут важлива поступовість. З часом домовтеся, що малюк сам робить деякі легші завдання, а складні з вами разом. Ще пізніше домовтеся, що дитина все виконує самостійно, а вам приносить тільки на перевірку. Хваліть свого школяра за самостійне виконання!

Чернетку рекомендується використовувати не завжди, а тільки для виконання окремих завдань (для тренування).

Не можна примушувати дитину переписувати всю роботу цілком, якщо вона допустила незначну помилку - навчіть її акуратно її виправляти.

 

Ніколи не робіть завдання замість дитини

Принцип простий: РАЗОМ, але не ЗАМІСТЬ. Дорослий разом з дитиною може подивитися, що задано, спланувати роботу, допомогти почати її ... і зайнятися своїми справами, уточнивши, що буде поруч, якщо дитині знадобиться допомога.

Контролюючи кожен крок дитини, дорослий позбавляє його можливості стати самостійним і знімає з нього відповідальність.
 

Виділіть час на додаткові заняття

Зверніть увагу на те, що дитині дається складніше всього, і позайматеся з нею у вихідні. Спокійно, не кваплячись поясніть те, що малюк не розуміє, дайте кілька додаткових завдань.Незабаром ця тактика дасть результат!
 

Поговоріть відверто з дитиною

Розкажіть їй про свої шкільні роки, про те що ви любили, що - ні, що виходило, а що викликало труднощі. Розкажіть, як справлялися з цими труднощами, щоб малюк зрозумів, що не все відразу виходить, що слід докласти зусиль, перш ніж щось вийде. Якщо школяреві не подобається вчитель, постарайтеся підібрати слова і пояснити, що люди бувають різні, і вчитель - це теж людина, зі своїми перевагами і недоліками. Вислухайте дитину і підтримайте в її почуттях. Іноді в особливо складних ситуаціях, варто поговорити з учителем.
 

Репетитори в крайньому випадку

Репетитор допоможе тільки тоді, коли ви бачите, що дитина явно відстає від шкільної програми і у вас для цього є підтвердження вчителя і власні спостереження. Але якщо малюк нарівні з однокласниками, не варто перевантажувати його багатьма додатковими заняттями. Занадто великий обсяг знань може просто втомити дитину і викликати у неї протест.
 

Терпіння і ще раз терпіння

Щоб з терпінням було простіше, не будуйте очікувань, приймайте дитину такою, якою вона є. Змиріться з тим, що їй не подобається математика, а пише "як курка лапою".Зате у вашої дитини є багато інших плюсів, і щось у неї виходить найкраще. Слід тільки це побачити і підтримати!

Роль родини у вихованні дитини

Бути сьогодні батьком важче, ніж коли-небудь. Якщо раніше вплив батьків на дитину був майже винятковим, то сьогодні телебачення і комп'ютер нерідко цілком їх замінюють і приносять результати, які не завжди легко передбачити або виправити. До того ж у батьків усе менше і менше залишається часу, а "бути батьками" ніде не навчають.

Виховання дитини - це не мила забава,

         а завдання, що вимагає  капіталовкладень –

 тяжких переживань, зусиль,

безсонних ночей і багато, багато думок.

Я. Корчак

  Сім'я і школа - це берег і море. На березі дитина робить свої перші кроки, отримує перші уроки життя, а потім перед нею відкривається непізнане море знань, і шлях в цьому морі прокладає школа. Це не означає, що дитина повинна зовсім відірватися від берега - бо ж навіть моряки дальнього плавання завжди повертаються  на берег. 

   Сім'я дає дитині первинну підготовку до життя, яку школа все-таки не може дати, тому що необхідний безпосередній дотик до світу близьких, які оточують дитину, світом дуже рідним, дуже потрібним, світом, до якого дитина з перших років звикає і з яким рахується. А вже потім народжується невідоме почуття самостійності, яке школа повинна підтримувати.

Відомо, що сім'я — природне і найбільш стійке формування людського суспільства, яке акумулює в собі всі найважливіші його ознаки. Сім'я завжди була найкращим колективним вихователем, носієм найвищих національних ідеалів. 

   Виховати дитину здоровою, працелюбною, справжнім громадянином - справа нелегка. Батько і мати несуть відповідальність перед суспільством за виховання дітей, за формування майбутнього громадянина. Процес виховання дітей в сім’ї знаходиться в тісному зв’язку з процесом виховання та навчання підростаючого покоління в школі. Керівна роль, при чому, належить школі, яка повинна функціонувати виховні функції і сім'ї в суспільстві.

 Сім'я  -  первинне і найбільш активне джерело формування особи.

                       "Новонароджені скрізь плачуть однаково.

 Коли ж вони зростають, у них виявляються

      неоднакові звички. Це - результат виховання".

Сюнь-Цзы.

Сім'я для дитини - це первинне і найбільш активне джерело формування особи. Вона зберігає прийняті в ній погляди, традиції, установки, зразки поведінки.

Сімейне виховання - це процес свідомого формування батьками духовних і фізичних якостей дітей відповідно до вимог суспільства.

Сім'я грає велику роль у вихованні дитини. Правильне виховання повинне формувати відповідальну, самостійну, зацікавлену особу з цінностями-цілями, що склалися, життєвими планами, здоровими способами отримання задоволення, власним досвідом перемог і повагою до себе. Батьки повинні підтримувати довірливі стосунки з дитиною, але в той же час постійно контролювати його поведінку, уникаючи при цьому надмірної опіки.

З одного боку, сім'я - це велике щастя, сприятливий чинник для духовного зростання людини, але це також може бути одним з чинників пригнічення дорослішаючої особи. Багато батьків сприймають дитину тільки як суб'єкта, зобов'язаного реалізувати мрії, які вони самі не змогли виконати у своєму житті. Мимоволі дитина стає частиною (продовженням) своїх батьків. Які батьки, нібито з кращих мотивів, хочуть, щоб спадкоємці виконували їх власні нереалізовані плани, проекти. Якщо мати або батько - особа авторитарна, то у них виникає почуття, що діти - це частина їх власного " Я", і тим самим, вони обмежують дитину в його незалежності.

Види сімей

 - Сприятливі

 - Менш сприятливі

 - Несприятливі

 - Нейтральні сім'ї

Основні умови успішного сімейного виховання

1) Батьки повинні добре знати своїх дітей,

2) Не можна концентруватися тільки на недоліках дитини або його успіхах.

3) Важлива умова - авторитет батьків. Макаренко визначає авторитет, як таке нормальне взаємовідношення батьків і дітей, коли діти, поважаючи своїх батьків і вірячи їм, підкоряються їх волі, їх вимогам і вказівкам.

4) Важлива умова виховання - режим дня. При розподілі часу необхідно враховувати закони фізіології вищої нервової діяльності.

5) Контроль батьків за якістю виконання доручень має бути тактовним, а ненав'язливим. Особливе місце у вихованні дитини займає читання (наприклад, казки формують естетичні і моральні почуття). Необхідно закріплювати інтерес до книги.

6) Важлива умова успіху самого виховання - облік батьками особливостей, віку і статі дітей.

7) Важлива умова - спостереження за взаємовідносинами своїх дітей з товаришами.

8) Єдність вимог з боку усіх дорослих в сім'ї, школі - умова ефективного виховання.

  В сім'ї дитина вперше засвоює норми моралі, навики спільної праці, формуються життєві плани дітей, естетичні ідеали, виховується любов до України. 

  Батьківщина починається з сім'ї і найважливіші риси та якості громадянина зароджуються в сімейному вихованні, діти - продовження не тільки нашого роду, а й нашого соціального ладу, наших завоювань і благородних намірів. І від того, які духовні цінності візьме від нас молодь, залежатиме майбутнє нашого народу і суспільства. 

  Яку б дорогу не вибирали наші діти, вони, безумовно, займуть належне місце в житті, якщо у них буде виховане почуття громадянської відповідальності, високі моральні якості і справжнє працелюбство. 

  Батьки - найкращі вихователі, а тому, насамперед, вони відповідають перед власною совістю, народом, державою за виховання своїх дітей. Саме в сім'ї складаються і поступово змінюються ті або інші життєві установки особистості, котрі й визначають сутність її духовності, її моральне обличчя. 

  Оскільки мета виховання підростаючого покоління — формування всебічно розвиненої особистості, сім'я, як і школа, здійснює моральне, розумове, трудове, естетичне і фізичне виховання.

 Провідну роль у сімейному вихованні відіграє мати. Саме вона найсильніше впливає на дітей, особливо в сфері духовно-морального виховання. Діти, які виростають без материнського тепла і ласки, похмурі, як правило, замкнені, злостиві, вперті.

  Не меншим є й вплив батька, особливо коли йдеться про виховання хлопчиків. Проте виконати свої виховні функції батько і мати можуть лише за умови, що вони є справжнім авторитетом для дітей.

  Справжнім авторитетом користуються батьки, які сумлінно ставляться до праці, до сімейних обов'язків, активні в громадському житті. Такі батьки уважні до дітей, люблять їх, цікавляться їхніми шкільними та позанавчальними справами, поважають їх людську гідність, водночас виявляючи до них належну вимогливість.

  Важко переоцінити роль дідусів і бабусь у сімейному вихованні. Однак це не означає, що батьки повинні перекладати на них свої батьківські обов'язки. Дитині потрібні ті й ті. Сімейне виховання повноцінне лише за розумного поєднання виховного впливу першовихователів — батьків та багатих на життєвий досвід помічників і порадників — дідусів і бабусь.

  Саме дідусі й бабусі допомагають вирішити й таку моральну проблему, як виховання у дітей чуйного, уважного ставлення до людей похилого віку. Людяність виховується тільки на прикладі батьків. Якщо діти бачать зневажливе ставлення батьків до дідуся чи бабусі, то годі сподіватися від них іншої поведінки в майбутньому.

  Виховання дітей в сім'ї не завжди успішне. Негативний вплив на нього мають об'єктивні (неповна сім'я, погані житлові умови, недостатнє матеріальне забезпечення) та суб'єктивні (слабкість педагогічної позиції батьків) чинники. Найвагомішою серед об'єктивних причин є неповна сім'я, яка з'являється в силу того, що в усіх вікових групах від 20 до 50 років смертність чоловіків більш як утричі вища, ніж жіноча, а у віковій групі 30—34 роки — в чотири рази. Разом з великою кількістю розлучень це призводить до збільшення кількості сімей, у яких мати (рідко — батько) виховує дітей сама. У неповній сім'ї процес виховання ускладнюється, оскільки діти значну частину часу бездоглядні, неконтрольовані, перебувають на вулиці, нерідко контактують з аморальними людьми.

  Негативно позначаються на вихованні дітей і погані житлові умови сім'ї. Як свідчать дані спеціального обстеження, в Україні більше половини молодих сімей не мають окремого житла навіть через 10 років подружнього життя, майже половина сімей проживає з батьками в незадовільних для виховання дітей житлових умовах. У таких сім'ях батьки часто не можуть забезпечити дитину постійним робочим місцем, тому їй важко зосередитися над завданням, з'являється роздратованість, незадоволення, а згодом і небажання виконувати його.

  Значна частина сучасних сімей припускається помилок у вихованні дітей. Родини, які продукують так званих педагогічно занедбаних дітей, з погляду педагогіки можна поділити на такі три групи: педагогічно неспроможні, педагогічно пасивні та антипедагогічні.

  Перша група — сім'ї, в яких батьки намагаються виявити певну активність у вихованні дітей, проте роблять це невміло, їх виховний вплив непослідовний, педагогічно необгрунтований. Найчастіше вони керуються власним досвідом, якого набули, коли свого часу їх виховували батьки (авторитарний стиль, обмеження свободи, погрози і покарання або вседозволеність, потурання примхам).

 Друга група — сім'ї, які не виявляють особливої активності у вихованні дітей, тобто педагогічно пасивні. Вони з об'єктивних (хвороба, зайнятість, часта відсутність) або суб'єктивних (відсутність єдиної точки зору на виховання, розлад між батьками, часті конфлікти та ін.) причин не можуть належним чином виховувати дітей. У таких сім'ях стосунки між батьками напружені, конфліктні. За сімейними негараздами вони не знаходять часу для виховання дітей, втрачають контроль за ними.

  Третя група — сім'ї, що характеризуються антипедагогічними, аморальними умовами виховання дітей. У таких сім'ях панує дух неповаги до правил моралі та вимог законів. Батьки своєю поведінкою (пияцтво, злодійство, розпуста тощо) створюють у сім'ї антипедагогічну обстановку, намагаються виправдати відхилення від норм поведінки у своїх дітей, протиставляють вимогам школи свої сімейні вимоги.

  У сучасних умовах склався ще один тип сімей, що потребують особливої уваги з боку школи, — сім'ї, в яких батьки займаються бізнесом. Вони забезпечують дитину всім, про що тільки вона може мріяти. Однак на виховання їм бракує часу, тому вони передоручають цю справу гувернанткам. У школу й зі школи дітей возять на авто. Батьки не дозволяють їм гратися у дворі з однолітками, підбирають для них друзів лише зі свого кола. Витрачання грошей дітьми ніхто не контролює. Для них у сім'ї не існує слова «не можна», тому вони ігнорують і шкільну дисципліну. Батьки ж трактують її як посягання на свободу їх дитини.

     Категорично і однозначно визначав роль батьків у вихованні дітей Ж. Руссо. Він вважав, що той, хто не може виховувати дітей, не повинен їх мати, і ні бідність, ні робота, ні повага людей не позбавляють батьків від обов’язку виховувати самому своїх дітей, а Котляревський у поемі "Енеїда” гнівно засуджував тих батьків, які хибно виховували своїх дітей: 

Батьки, які синів не вчили,

А гладили по головах,

І тільки знай, що їх хвалили,

Кипіли в нефті в казанах.

   Батьки — найперші вихователі. Час повернути дітей сім’ям і сім’ї дітям, час припинити конфронтації між школою і сім’єю. Батьки повинні відповідати перед власною совістю, народом, державою за виховання власних дітей. Колись так і було. Сім’я — це народ, нація в мініатюрі. Від рівня її культури залежить і рівень культури, вихованості дітей. Саме тут формуються людяність, духовність, гідність, а також культ матері і батька, бабусі і дідуся, культ роду і народу. 

   Не випадково народна педагогіка надає першорядного значення виховному клімату сім’ї як основному чиннику формування особистості. "Нащо клад, коли в сім’ї лад”, — кажуть у народі, а цей вислів несе в собі глибокий педагогічний зміст. Часто можна чути і таке: добра та сім’я, де виростають добрі діти. Цим підкреслюється та особлива роль, яку відіграє у вихованні дітей загальний клімат сім’ї, її настрої, звичаї, спрямованість. 

  Чітко визначився в народній педагогіці такий могутній чинник формування особистості, як виховання прикладом: "Бурчання наскучить, приклад научить”, "Добрий приклад кращий за сто слів”, "Приклад кращий за правило”. У цих висловлюваннях розкривається схильність дитини наслідувати старших брата чи сестру, матір чи батька, сильнішого чи розумнішого товариша та народна виховна практика наслідування за принципом "роби так, як я”. 

Найкращі наслідки у вихованні дітей може дати співпраця родини і навчального закладу. Це дозволяє дотриматись єдності у напрямах і методах виховання.

3.Співпраця вчителя початкових класів з батьками.

Історичний досвід свідчить, що сама родина не може виховати особистість. Це можна зробити лише у тісному зв’язку з школою. П.Кононенко, Т.Усатенко зазначають, що «родина виховує члена держави, нації, школа – розвиває його».

Отже, школа повинна допомогти  учневі стати особистістю. Для цього вона повинна знайти шляхи свого становлення як національного, державного закладу, який буде виховувати патріота, громадянина української держави з активною життєвою позицією, люблячого свій народ і Батьківщину.

Ефективність різних видів виховання залежить від спрямованості виховного процесу, форм і методів його організації. Пріоритетними для учнів початкових класів є активні методи, що спрямовані на самостійний пошук істини та сприяють формуванню критичного мислення, ініціативи й творчості.

Під час виховного процесу вчитель і батьки традиційно перебувають у різних ситуаціях, хоча відомо: для того, щоб допомогти учневі, необхідно забезпечити єдність дій школи і сім’ї. Адже сім’я, як єдиний організм з притаманним йому мікрокліматом, має винятково важливий вплив на дитину. Але тут є певний парадокс: батьки, будучи, здавалося б, не менш ніж учитель зацікавлені в результативності навчання і виховання, можуть, за бажанням, проявляти чи не проявляти ініціативу щодо контакту з учителем, а от для вчителя постійна співпраця з батьками є професійним обов’язком.

Яку професію обрати?

Для учнів 9 класу: https://www.youtube.com/watch?v=8_FjXw4bYPo

Медичний маркетолог, молекулярний дієтолог, рециклінг-еколог, спеціаліст із навігації в умовах Арктики та дизайнер віртуальних світів.

Всі ці слова – це не терміни із футуристичного блокбастеру, а цілком реальні професії уже найближчого майбутнього.

Швидкість змін у світі зростає шаленими темпами, а складність професійних задач неупинно збільшується.

На початку 2000-х ми не чули таких слів, як хедхантер, менеджер соціальних мереж, СЕО-оптимізатор тощо. Утім зараз це одні із найбільш необхідних спеціалістів, без яких не "живе" жоден бізнес.

І от знову, так само як і 20 років тому, ми чуємо нові, майже фантастичні слова та спеціальності, проте ще не зовсім розуміємо той необхідний набір софт та хард скіллз, без яких не стати ані спеціалістом нової професії, ані просто професіоналом, який знатиме свою справу від А до Я та й матиме справді високий гонорар. Але про все по порядку.

Набір професійних якостей

Уже в найближчі 15-20 років і в Україні, і в світі будуть затребувані зовсім нові спеціалісти, які не лише розбиратимуться у своїй галузі, а й матимуть крос-галузеву спеціалізацію.

До нас часто звертаються батьки і діти перед якими стоїть завдання визначитися із майбутньою професією. Утім дуже часто вони не можуть чітко обрати єдиний напрямок.

Сьогоднішні діти опановують безліч додаткових навичок, працюючи майже без вихідних. Тому іноді ми радимо не фокусуватися на одній професії, а розглянути одразу декілька і обрати спеціалізацію саме на перехресті галузей, бо за цим майбутнє.

1. Крос-галузева спеціалізація

Мова йде про те, що спеціаліст повинен буде мати набір навичок та знань, що дадуть можливість знайти роботу на перехресті галузей.

Наприклад, якщо людина має медичну або фармацевтичну освіту та непогано розбирається в ІТ, йому відкриваються нові горизонти і його з радістю забере до себе будь-який фарм-гігант на посаду біофармаколога, ІТ-генетика, клінічного біоінформатика, генетичного консультанта або мережевого лікаря.

Тому якщо у майбутнього абітурієнта є кілька талантів, важливо подумати про те, чи зможе дитина стати крос-галузевим спеціалістом та не обмежувати його в одній спеціальностей.

2. Надпрофесійні уміння та навички

Ці якості, про які піде мова далі, допоможуть завжди бути затребуваним спеціалістом, здійснювати перехід між різними галузями та підвищувати власну продуктивність та ефективність.

Отже, до таких якостей можна зарахувати:

• Системне мислення. Це вміння самостійно визначати складні задачі та вирішувати їх;
• Мультимовність, володіння кількома іноземними мовами;

На сьогоднішній день серед дітей, які приходять із запитом на вступ до іноземних вишів, майже немає таких, хто володів би лише англійською.

Найчастіше діти до кінця 11-го класу володіють англійською на рівні С1, а друга мова наздоганяє першу.

Більше за все діти вивчають або німецьку, або французьку і мають впевнений В2.

Рідше – китайську та чеську. Але  однозначно можемо сказати, що китайська – це тренд, який повільно, але впевнено набирає обертів.

• Френдлі гнучкість, як уміння знаходити спільну мову і працювати із колективом, окремими людьми та групами;
• Програмування ІТ-рішень, роботи зі штучним інтелектом та вміння керувати складними автоматизованими комплексами;
• Вміння керувати проектами і процесами, ставити задачі собі самостійно, без вказівок від вищого керівництва;
• Клієнтоорієнтованість;
• Стресостійкість, або вміння працювати у режимі швидкої зміни умов задач, уміння швидко приймати рішення, керувати та розподіляти свій час та ресурси,
• Креатив та естетичний смак, розуміння сучасних трендів та їх тонке відчуття;

Галузі-чемпіони майбутнього

Біотехнології

У найближчі 10 років вона не лише розвиватиметься сама, а й поступово змінюватиме такі галузі як медицина, енергетика, міське та сільське хазяйство.

У перспективі, розвиток біотехнологій призведе до заміни виробництва хімічних та лікарських засобів та побутової хімії на виробництво препаратів біосинтезу, наприклад із живих систем, до розвитку агротехнологій, до появи органічних тканин тощо.

Професії майбутнього у біотехнологіях:

• Урбаніст-еколог;
• Архітектор живих систем;
• Системний біотехнолог;
• Біофармаколог;
• ГМО-агроном;
• СІТІ-фермер;

Бажання вчитися на біотехнологіях цілком розповсюджена практика. До нас часто звертаються і хлопці, і дівчата із таким запитом. То ж можна сказати, що українські абітурієнти слідкують за трендами.

Медицина

Медицина – це чи не найбільш перспективна галузь у контексті змін. Зокрема тут відбудеться перехід від діагностики та лікування дисфункцій, хвороб окремих органів до системної роботи із організмом людини.

Тому популярності набуває превентивна медицина, основним завданням якої є визначити можливі захворювання, передбачити їх та зробити все, щоб уникнути небезпечних наслідків.

Майбутня медицина принесе з собою найточнішу діагностику, можливість прогнозування хвороб, комп’ютерне моделювання прогнозу та лікування, високоточну атоматизовану мікрохірургію, вирощення органів та тканин, а також мікродіагностичні пристрої із підключенням до мережі, що дозволять лікарю терміново повідомити лікарю про важливі зміни у здоровї пацієнта.

Професії майбутнього у медицині:

• ІТ Медик;
• Архітектор медичного обладнання;
• Біоетик (спеціаліст із нормативно-правових та етичних аспектів)
• Генетичний консультант;
• Клінічний біоінформатик;
• Медичний маркетолог;
• R&D менеджер охорони здоров’я (спеціаліст із комунікацій);
• Молекулярний дієтолог;
• Оператор медичних роботів;
• ІТ-генетик;
• Спеціаліст із кіберпротезування;
• Спеціаліст із кристалографії (спеціаліст із використання кристалів у медицині);
• Проектант життя медичних закладів (професіонал із розробки життєвого циклу лікарень);
• Експерт із персоніфікованої медицини (спеціаліст, що досліджує генетичну карту пацієнта та розробляє індивідуальні програми його супроводу, а також пропонує відповідні страхові медичні продукти);
• Консультант із здорового старіння;
• Мережевий лікар (лікар, що ставитиме діагнози он-лайн);

Енергетика та її накопичення

Одним із символів нового екологічного суспільства стане атомна енергетика, що зможе забезпечити стабільні ціни на електричну енергію та мінімально впливатиме на оточуюче середовище.

Крім того, активно розпочне свій розвиток приватна альтернативна енергетика та з’являться нові типи генерації енергії: енергія тіла, збір енергії з міських поверхонь, рекуперації енергії тощо.

Професії майбутнього у енергетиці:

• Менеджер із модернізації;
• Розробник систем мікрогенерації;
• Метеоенергетик;
• Проектант систем рекуперації;
• Спеціаліст із локальних систем енергопостачання;
• Дизайнер портативних пристроїв (одяг, взуття тощо);
• Проектант енергонакопичувальних пристроїв;

Енергомережі та управління енергоспоживанням

Ключова зміна даної сфери – поява розумних мереж. Дані технології зможуть аналізувати рівні споживання та оптимізувати витрати.

Більше того, розумні мережі захистять користувачів від виходу із ладу системи та втрати енергії.

І що дуже актуально для України, мережі дадуть можливість самостійно обирати постачальника послуги та керувати витратами і споживанням.

Професії майбутнього у сфері:

• Маркетолог енергетичних ринків;
• Захисник прав споживачів електроенергії;
• Енергоаудитор;
• Розробник систем енергоспоживання;
• Системний інженер інтелектуальних мереж;
• Енергозаправник;
• Контролер енергомереж для розподіленої енергетики;

Транспорт

Потреби та вимоги соціуму до транспортної системи міст зростають щороку. Особлива увага має приділятися безпеці та комфорту.

Крім того, на дороги виходять безпілотні авто, тож інтелектуальні системи у керуванні транспортною мережею є необхідною мірою.

Професії майбутнього у транспортній сфері:

• Оператор автоматизованих транспортних систем;
• Інженер із безпеки транспортних мереж;
• Оператор крос-логістики;
• Проектувальник інтермодальних транспортних вузлів (розробляє системи пересадки з одного транспортного засобу на інший);
• Технік інтермодальних транспортних систем;
• Будівник "Розумних" доріг;
• Проектувальних композитних конструкцій для транспортних засобів;
• Проектувальних високошвидкісних залізничних колій;
• Архітектор інтелектуальних систем управління;

Сюди ж можна віднести и кілька професій пов’язаних із водним транспортом та авіації:

• Портовий еколог;
• Системний інженер морської інфраструктури;
• Спеціаліст із навігації в умовах Арктики;
• Проектувальник інтерфейсів безпілотної авіації;
• Інженер із виробництва малої авіації;
• Аналітик експлуатаціонних даних;
• Проектувальних дерижаблів;
• Проектувальних інфраструктури для повітряного плавання;
• Розробник інтелектуальних систем управління динамічною диспетчирезацією;
• Космобіолог;
• Космогеолог;
• Менеджер космотуризму;

Освіта

У галузі освіти вже зараз затребувані:

• Модератор;
• Розробник освітніх траекторій;
• Тьютор;
• Організатор проектного навчання;
• Координатор освітніх он-лайн платформ;
• Ментор стартапів;
• Ігромастер:
• Ігровикладач;
• Тренер із майнд-фітнесу;

Нові професії також затребувані у сфері нанотехнологій та ІТ (мережевий юрист, дизайнер віртуальних світів, ІТ проповідник та цифровий лінгвіст), у сфері видобутку корисних копалин, будівництві (спеціаліст енергонульових будинків, прораб-вотчер, проектувальник 3Д-друку), у робототехніці та машинобудуванні, фінансовому секторі (розробник персональних пенсійних планів, оцінювальник інтелектуальної власності), екології, менеджменті (тайм-брокер, трендвочер, віртуальний адвокат) та соціальній сфері (медіатор соціальних конфліктів, робітник із адаптації людей із обмеженими можливостями через інтернет).

Вибір професії – штука складна. Але не варто забувати, що в умовах швидких змін так само легко змінити і спеціальність, головне розвивати "скіли", які максимально прокачують мозок та роблять його дуже гнучким.

Головне не форсувати події та дати спокійно подумати і прийняти правильне рішення, від якого залежатиме все подальше життя.

     Поради батькам

1.Батькам радять сховати потенційно небезпечні або заборонені для використання предмети (запальнички, алкоголь, ліки, хімічні рідини, інструменти).

2. Важливо нагадати дитині про основні правила поведінки в побуті, підкреслити, щоб він не відкривав двері незнайомцям, не грав з вогнем і електроприладами.

3. Слід також нагадати дітям про безпечну поведінку під час прогулянок. Патрульні все частіше помічають неповнолітніх, які знаходять для себе розваги в недобудовах, тому поліція проводить профілактичні бесіди з дітьми, пояснюючи їм, що такі ігри можуть привести до трагічних наслідків.

4.Також рекомендують:

- перевірити, чи знає дитина телефони батьків і телефони екстрених служб напам'ять, все одно записати ці номери;

- змоделювати різні ситуації поведінки дитини (незнайомець дзвонить у двері, діти звуть грати на вулицю, чутно підозрілий запах);

- обговорити періодичність зв'язку - наприклад, телефонувати кожну годину або надсилати повідомлення в месенджерах;

- підготувати для дитини цікаву задачу, щоб йому було чим зайнятися на самоті;
- скласти разом розпорядок дня (графік прийому їжі, вивчення уроків);

 - розповісти про небезпеки в інтернеті, якщо доцільно, то обмежте доступ до певних сайтів; - нагадайте про правила або заборону відкриття вікон та балкону, а також встановіть перелік дозволених для використання електроприладів;

 - попросіть дитину не розповідати друзям і стороннім про те, що він залишився вдома один;

- домовитися, що дитина не буде відповідати по телефону на дзвінки від незнайомців;

- заручитися допомогою близьких або роботодавця, щоб в невідкладному випадку хтось із дорослих міг терміново приїхати до дитини.

5.У поліції нагадали про відповідальність батьків перед законом. Згідно з чинним законодавством, якщо з дитиною молодше 14 років що-небудь трапиться або він зробить будь-яке правопорушення, то за його дії будуть відповідати батьки.

6. Основні Правила електробезпеки для дітей:

Перше. За жодних обставин не можна торкатися обірваного електропроводу.

Друге. Наближатися до проводу, що лежить на землі, на відстань, ближчу за 12 метрів — смертельно небезпечно. Якщо ти не помітив та випадково опинився ближче за цю відстань, постав ноги разом та відстрибуй у бік на зведених разом ногах. Якщо ти намагатимешся відійти звичайним чином, або ж відбігти, ти можеш потрапити під так звану «крокову напругу» та зазнати ураження електрострумом.

Третє. Ніколи, за жодних обставин не залазь до трансформаторних підстанцій. Спроба «погратися» у таких приміщеннях може закінчитися трагедією.

Четверте. Тим, хто полюбляє лазати по деревах, нагадуємо: дерева, що ростуть поблизу ліній електропередач, є провідниками електроенергії. Тож здиратись на такі дерева небезпечно — адже можна потрапити під напругу. Під час дощу вірогідність такого нещастя зростає майже до 100%.

П'яте. Смертельно небезпечні будь-які спроби втручання в роботу побутових електроприладів. Якщо у тебе в квартирі перегоріла лампочка, не намагайся самостійно її замінити. Адже якщо у цей момент прилад виявиться увімкненим, ти можеш зазнати ураження електрострумом.

Шосте. Не намагайся лагодити електроприлади, що вийшли з ладу — навіть якщо це улюблений електрочайник твоєї мами. Адже будь-яка помилка у схемі живлення може спричинити коротке замикання та навіть призвести до пожежі, не кажучи вже про загрозу ураження електрострумом.

Правила поведінки  під час карантину

Правила поведінки для учнів під час карантину:

1. Намагайся не ходити в гості, не відвідувати громадських місць.

2. Частіше перебувай на свіжому повітрі.

3. Оберігай себе від переохолодження.

4. Частіше провітрюй кімнату.

5. Частіше мий руки з милом.

6. Щоденно їж свіжі овочі (часник, цибулю) й фрукти — вітаміни посилюють захисні сили організму.

7.Під час епідемії грипу носити захисну маску.

8.Користуватися особистим посудом і рушником, якщо вдома хтось хворий на грип.

Ігри для релаксації

       Насос і м’яч. Щоб навчити дитину релаксу, треба показати, як правильно чергувати м’язову напругу та повне розслаблення. Два гравці стають один навпроти одного, один буде зображувати м’яч, а інший – працювати з уявним насосом. Спочатку гравець-м’яч стоїть у розслабленій позі, з опущеною головою та руками, і зігнутими в колінах ногами. Другий гравець починає «качати» насос, відповідно, «м’яч» має поступово ставати більш накачаним: коліна розпрямляються, руки витягуються в різні боки, всі м’язи напружені. Коли учень стане максимально напруженим, вчитель може сумно сказати, що другий гравець трохи перестарався, тому «м’яч» доведеться здути. Отже, дитина тепер має поступово розслабитися.

Зверніть увагу! Щоб у жодного з учасників гри не виникало складнощів та запитань, всі дії варто спочатку показати на власному прикладі.

        Ловимо комарів. Попросіть дітей уявити, що ви відкрили квартирку і в клас одразу налетіло безліч комарів. Покажіть дітям, як треба ловити нав’язливих комах: робіть у середньому чи повільному темпі хаотичні рухи у повітрі, одночасно стискаючи та розтискаючи кулаки. При цьому кожна дитина може рухатися у тому темпі, якій їх більше підходить, головне – не зачіпати тих, хто знаходиться поруч. У якусь мить вчитель командує «Стоп!» і всі учні мають одразу зупинитися і сісти на свої місця.

Зверніть увагу! Рух у вільному темпі – саме те, що потрібно гіперактивним учням. Після цього етап розслаблення не викличе у них протесту.

        Морські хвилі. Ще одна чудова вправа, в якій можна задіяти одразу весь клас. Коли вчитель промовляє кодове слово «Штиль», всі учні завмирають, а коли звучить інша команда – «Хвилі» діти починають по черзі вставати з-за парт (спочатку підіймаються ті, хто сидіть у першому ряду, а потім, з інтервалом у 2-3 секунди, інші). Коли всі встали, можна починати зворотній процес. А потім вчитель дає команду «Шторм!»: учні мають робити те ж саме, що і до цього, але у більш швидкому темпі. Команди можна проголошувати у довільному порядку.

Зверніть увагу! Закінчувати гру варто командою «Штиль», це дозволить дітям розслабитися.

            Ігри для гіперактивних дітей насправді в чомусь універсальні і не зашкодять звичайним учням, а навпаки, стануть корисними. До того ж, граючись разом, школярі швидше зав’яжуть дружні стосунки та навчаться розуміти один одного.

Ігри для закріплення навичок спілкування

       Розмова через скло. Умови прості: один з учнів має уявити, що він знаходиться на п’ятому поверсі будинку, при чому вікна квартири щільно закриті. А на вулиці тим часом знаходиться інший учень, який щось намагається йому сказати. Але оскільки нічого не чутно, однокласник має проявити неабиякі акторські здібності та донести потрібну інформацію лише жестами і рухами (можна також використовувати підручні засоби).

Зверніть увагу! Ця гра тренує одразу і невербальне мислення, і вміння концентруватися на діях іншої людини. Це розвиває здатність розуміти інших людей.

      Чужими очима. Ще одна вправа на тренування вміння спілкуватися та розуміти один одного. Розбиваєте учнів на пари і зав’язуєте одному з них очі і даєте роль художника. А другий учень стане його очима. Художник має намалювати нескладну картину, а його партнер при цьому керуватиме кожним рухом, розповідаючи, що треба зробити саме зараз. А от торкатися та направляти руку майстра суворо заборонено. Потім діти можуть помінятися місцями.

Зверніть увагу! Ця гра проста лише на перший погляд, але насправді вона вимагає від учасників уважності та терплячости один до одного, а це не завжди просто. Втім, подібні вправи, як правило, цікаві для дітей та дозволяють краще зрозуміти партнера. Після завершення малювання обговоріть з дітьми не лише результат, а й сам процес.

              Сіамські близнюки. Об’єднайте дітей у пари, попросіть їх стати пліч-о-ліч, обійняти один одного за пояс, а праву ногу поставити максимально близько до лівої ноги партнера. Тепер вони майже сіамські близнюки, яким треба навчитися взаємодії. Попросіть учнів спробувати разом пройтися класом, пострибати, намалювати щось, посидіти за партою тощо.

              Зверніть увагу! Ця вправа має навчити дітей співпраці, але якщо щось не буде виходити, то ви можете допомогти та задати гравцям правильний напрямок.

Ігри для розвитку вольової регуляції

             Мовчати – шепотіти – кричати. Гіперактивним дітям важко контролювати свою мову, тому вони часто розмовляють на підвищених тонах. А ця вправа допоможе «відрегулювати» гучність, пропонуючи дитині говорити то голосно, то зовсім тихо, то взагалі мовчати. Обов’язково продумайте систему знаків. Наприклад, можна зробити три картки: зеленого, жовтого та червоного кольору, які позначають можливість говорити голосно, шепотіти та мовчати відповідно.

Зверніть увагу! Грати можна усім класом, але завершувати заняття варто на етапі мовчання. Так діти заспокояться та підготуються до сприйняття нової інформації.

             Говори по сигналу. Ця вправа полягає у звичайному на перший погляд спілкуванні з учнем: ви можете ставити йому питання, але відповідати він повинен лише після вашого сигналу. Ним може бути що завгодно, наприклад, піднятий вказівний палець. Дитина має уважно слідкувати за вашими рухами та говорити тільки тоді, коли про необхідність цього буде подано сигнал.

Зверніть увагу! Такі заняття можна поєднувати з опитуванням за домашнім завданням, тобто паралельно закріплюються набуті знання.

            «Час тиші» і «час можна». Ця вправа може стати справжньої нагородою для гіперактивних учнів за докладені ними під час уроків зусилля. Домовтеся зі школярем, що, наприклад, під час пояснення нової теми, він має поводити себе максимально тихо і спокійно і це буде «час тиші». А потім, на перерві чи навіть за декілька хвилин до неї, дитина зможе робити все, що їй тільки заманеться.

Зверніть увагу! Такі години тиші та активності можна чередувати декілька раз на день.

Ігри для розвитку уваги

              Пильне око. Щоб перемогти у цій грі, учню доведеться бути дуже уважним та не відволікатися на сторонні предмети. Оберіть предмет чи маленьку іграшку та покажіть дитині. При цьому дайте їй можливість уважно роздивитися предмет, а потім попросіть вийти з кімнати. Оберіть місце для предмету: воно має бути доступним для огляду, але не кидатися одразу в око. Ховати іграшку не потрібно – щоб знайти її, учень має просто уважно роздивлятися навкруги.

Зверніть увагу! Якщо школяр вправно знайшов предмет, то він однозначно вартий заохочення. Ви можете нагородити його паперовим значком чи фішкою, а також сказати, що якщо б він народився в племені індіанців, то обов’язково заслужив би ім’я Пильне Око.

          Знайди відмінність. Цю гру можна проводити не лише з гіперактивною дитиною, а й з усім класом, адже, погодьтеся, вправи на розвиток уваги ще нікому не були зайвими. Вчитель малює на дошці якийсь малюнок, пропонує школярам уважно роздивитися його, а потім просить відвернутися на хвилину. За цей час можна домалювати ще кілька деталей. Діти ж, подивившись на малюнок, мають сказати, що саме змінилося. А можливо, не змінилося нічого?

Зверніть увагу! Малювати може не лише вчитель, а й самі діти.

               Коректор. Зазвичай, ця гра подобається всім, адже завдяки ній учні мають змогу відчути себе важливими та дорослими. Спочатку розкажіть дітям про те, хто такий коректор та якою справою займається – а саме, виправляє помилки у книгах та журналах. Запропонуйте учневі спробувати власні сили у такій відповідальній справі.

Візьміть книжку чи журнал і домовтеся з дитиною, яка буква буде сьогодні умовно неправильною, і скажіть, що саме її треба усюди підкреслити. Потім оберіть текст та засічіть час роботи (не більше 10 хвилин). Коли час вийде, перевірте опрацьований дитиною уривок самі. Якщо учень жодного разу не помилився, то він вартий похвали, але якщо були допущені неточності, то сварити його не треба. Натомість створіть графік помилок та правильних відповідей, і позначайте у ньому успіхи чи невдачі учня.

Зверніть увагу! Цю гру з гіперактивними дітьми необхідно проводити систематично, тільки тоді з її допомогою можна буде звести нанівець такий недолік як неуважність. Коли дитина почне демонструвати ідеальні результати, завдання можна ускладнити, наприклад, виділити не одну букву, а три, до того ж різними способами (підкреслення, закреслення, обведення в коло).

Чим зайняти дітей під час карантину

Завдання для молодших школярів на період карантину

http://osvita.ua/school/70759/?fbclid=IwAR2fkspIOQu8CDsSZPa0aFpF03g8Gbj28W_P9TC31pMkiKZ0NTOG0aPj3oI

 Цікаві занімалки 

http://travel-world.pp.ua/2969-zimov-zanimalki-ckav-zanyattya-dlya-dtey-batkv.html

 Найкращі розвиваючі сайти для дітей українською мовою

https://www.kozakorium.com/naykraschi-rozvyvayuchi-sayty-dlya-ditey-ukrayinskoyu-movoyu/

Арт- терапія

https://psihol.jimdofree.com/%D0%BD%D0%B0-%D0%B4%D0%BE%D0%BF%D0%BE%D0%BC%D0%BE%D0%B3%D1%83-%D0%BF%D0%B5%D0%B4%D0%B0%D0%B3%D0%BE%D0%B3%D0%B0%D0%BC/%D0%B0%D1%80%D1%82-%D1%82%D0%B5%D1%80%D0%B0%D0%BF%D0%B5%D0%B2%D1%82%D0%B8%D1%87%D0%BD%D1%96-%D1%82%D0%B5%D1%85%D0%BD%D1%96%D0%BA%D0%B8/

Пальчикові ігри

https://mala.storinka.org/%D0%BF%D0%B0%D0%BB%D1%8C%D1%87%D0%B8%D0%BA%D0%BE%D0%B2%D1%96-%D1%96%D0%B3%D1%80%D0%B8-%D0%B4%D0%BB%D1%8F-%D0%B4%D1%96%D1%82%D0%B5%D0%B9-%D1%87%D0%B8%D1%82%D0%B0%D1%82%D0%B8-%D0%B4%D0%B8%D0%B2%D0%B8%D1%82%D0%B8%D1%81%D1%8C-%D0%B2%D1%96%D0%B4%D0%B5%D0%BE.html

9. Ігри 

https://mini-rivne.com/igru-dla-ditej/               

ПОРАДИ ПСИХОЛОГА

під час карантину

    Оголошення карантину, звісно ж, правильне рішення. Але для багатьох сімей з дітьми – це проблема. Адже не завжди є з ким залишити їх. Що робити в таких випадках, коли треба організувати догляд для молодшої дитини, як правильно спланувати день для старших. А також про те, як важливо пояснювати малечі, що відбувається .

Діти повинні лишатись з дорослим

Якщо йдеться про дитину дошкільного віку, то вона не може залишатися сама. Так само дитина середнього шкільного віку не може доглядати дошкільнятко. У неї ще не сформована відповідальність, а увага може відволіктись на якусь забавку і буде втрачено контроль за малечею.

Взагалі малих дітей навіть небезпечно лишати самих. Їм в будь-який момент може стати нудно – і тоді вони можуть взятись до якихось заборонених предметів чи занять.

Не виключено, що гуртки з невеликою чисельністю дітей будуть працювати, але тут йдеться про дітей вже старших, а що, справді, робити з меншими?

Єдина адекватна порада у такій ситуації – знайти дорослу людину з числа рідних, чи знайомих, яка могла б доглянути дитину. Або, ще варіант, батьки можуть домовлятись між собою, збирати декількох дітей докупи і доглядати їх по черзі.

Перевірте дітей на відповідальність і залиште їм цікаві завдання

Якщо ж доведеться залишати вже старшу дитину саму, то тут батьки повинні розуміти, на скільки дитина вміє сама себе зайняти. Якщо у неї ще немає такої здатності, тоді вона ще не підросла і не можна її залишати. Якщо ж вже достатньо розвинута – то в сучасному світі у дітей достатньо розваг. Усі старші діти дуже зраділи цьому карантину.

Крім того, дитині треба дати якісь завдання (помити посуд, попилесосити, полити квіти). Навіть, якщо вона не захоче зробити цього, то буде відчувати цей обов’язок і він буде червоною ниткою проходити через її день. До того ж, завдання будуть підштовхувати до того, що діти шукатимуть альтернативні заняття, щоби не виконувати цих обов’язків. У цьому головне, щоби у дітей було відчуття наповненості, значимості дня, відчуття якихось перемог, щоби їх потім похвалили за щось.

Взагалі, якщо дітей буде обмежено від усіх їхніх звичних занять (школи, гуртків, прогулянок), то вони відчуватимуть спустошеність, руйнування звичного способу життя. Тому і треба якось планувати кожен їх день, наповнювати завданнями, щоби вони мали такі «реперні точки».

Важливо дозволяти гуляти дітям на вулиці і спілкуватись з друзями

Три тижні - це доволі багато, якщо дитину тримати на карантині. Все ж для неї це стрес, бо вона буде переважно перебувати у замкнутому просторі і з купою обмежень.

Тому дітей точно треба виводити гуляти, тим більше, що якраз перебування на вулиці, де не має великого скупчення людей не несе особливої загрози.

Молодші діти, зрозуміло, орієнтуються на рідних. Їм треба трохи уваги, побавитись час до часу. А от старші вже орієнтуються на соціум і обмежувати їх у цьому – дуже болісно.

Посиділи у гаджетах, а потім їм хочеться на вулицю. Розвиток підлітка так влаштований, що розумовий ріст прив’язаний до фізичного. Тіло повинно рухатись, щоби розвивався мозок.

Добре зважте чи брати дітей зі собою на роботу

Все залежить від виду роботи батьків. Якщо це людне місце, до того ж добирання громадським транспортом – то це ще гірше, ніж школа. Звісно, якщо є окремий кабінет, простір та умови для розваг – то можна звісно ж.

Але слід пам’ятати, що дитина постійно буде вимагати уваги до себе. І треба добре зважити, чи така можливість буде.

Тривалий карантин різко перейде у інтенсивне навчання

Звісно – це має свої негативи. Адже, як кажуть, найгірше у світі – чекати і доганяти. Спочатку дитина буде чекати і точно у тривозі, бо вона зараз витає усюди. Батьки точно будуть стривожені, а емоційний стан дітей на 99% залежний від дорослих. І малеча розуміє що відбувається щось  недобре. І їм з цим важко.

Тому про це все треба з ними говорити. Інакше, загнана всередину тривога дасть реакцію. Це будуть або поведінкові, або соматичні прояви. Тобто, дитина або вередує чи агресує, або на тілі з’являється висипка, чи інша хвороба.

А потім доведеться вчитися дуже інтенсивно. Так, що може наступити виснаження, чи нервовий зрив від того, що не здатний усе вивчити або щось важливе упустити.

Дітям треба пояснювати, що відбувається

Тут доволі тонке завдання для батьків. З одного боку, пояснити треба, а з іншого – треба зробити це так, щоб у дитини не виникло зайвих страхів і тривог. Адже, так чи інакше, карантин буде обговорюватись вдома з більшим чи меншим степенем тривоги. І дитина точно відчує це. І гірше, коли вона не буде мати пояснень для себе. Тоді та тривога буде відкладатись у дитини всередині, а це дуже погано.

Треба пояснювати все так, як є. Що є небезпечне захворювання, а карантин для того, щоби воно менше поширювалось, щоби ми могли про себе подбати. Також можна дуже спокійно прив’язати пояснення до подібних періодів в попередні роки, коли теж вони йшли на карантин.

Не панікуйте – це негативно відіб’ється на дітях

Психологи жартують, що все приховане стає неврозом. Так само з прихованою інформацією і надмірною істерією навколо цього карантину. Це все точно відіб’ється на дитині. А дорослі. справді, не дуже розуміють, що відбувається. Адже оголосили карантин при одному хворому, а про все решту – обмежена інформація. То ж порада батькам: спілкуйтесь з дітьми на тему коронавірусу і карантину, шукайте пояснення для себе і для них, знаходьте позитивні моменти у такому тривалому спілкуванні.

  Будьте здорові!

Чим зайняти дитину під час карантину – поради психологів

Варіантів провести корисно та цікаво дозвілля – безліч, кажуть психологи.

Школярі Пирятинського ліцею під час карантину мають багато вільного часу, але це не значить що його потрібно провести з гаджетами або перед телевізором. Психологи кажуть, що є безліч занять, які сподобаються вашій дитині й будуть для неї корисними.

   Як перетворити карантин у корисне дозвілля?

 Відволікти дитину від телефону – не легка справа, але реальна. Якщо дитині запропонувати цікаві альтернативні ігри, вона неодмінно погодиться провести час граючись з вами, ніж сидітиме в гаджеті.

5 ідей для проведення корисного дозвілля з дітьми:

• Настільні ігри неодмінно мають захопити вашу дитину. Їх варто обирати за віком. Для учнів початкової школи буде цікаво пограти у «ходилки-бродилки з кубиком», для підлітків та старшокласників – монополію та інші ігри, які розвивають логічне мислення. Лото, карти, пазли – теж будуть цікаві для дітей будь-якого віку.

• Заняття для розвитку теж будуть доречні. До цієї категорії можна віднести розмальовки, ліплення з пластиліну. Звичайно ж, такий вид діяльності сприяє розвитку творчих здібностей. А ще можна запропонувати дитині виготовити фотоколаж сім’ї. На великому аркуші паперу можна намалювати велике дерево, на гілках якого приклеїти фотографії членів сім’ї. Таке заняття неодмінно сподобається вашій дитині.

• Хатні справи. Долучайте дітей до домашньої роботи – їм цікаво, а для вас неабияка допомога. Можна разом помити посуд, приготувати смачну страву або полити вазони. А ще можете разом з дитиною посадити якусь рослину в горщик та стежити за її ростом.

• Звичайне читання перетворіть у гру. Після прочитання казки або оповідання спробуйте разом з дитиною влаштувати за її мотивами домашній театр. Цікавим для дітей буде також театр тіней. Для цього необхідно встановити настільну лампу біля стіни і руками показувати фігури тварин.

• Ведення щоденника. Купіть для дитини гарний блокнот, який застібається на замочок чи закривається на ключик. Їх у продажі є безліч варіантів. Запропонуйте своєму чаду щоденно вести блокнот, записувати туди свої думки та описувати, як минув день. Це допоможе розвивати пам’ять дитини та розвине здатність чітко висловлюватися. 

«Кожним мамі та татові корисно задавати собі одне запитання: «Коли моя дитина підросте і буде згадувати своє дитинство, що вона буде пам’ятати?» Відповідаючи на це запитання кожен повинен зрозуміти, чи правильно дитина проводить своє дозвілля. Зрозуміло, що батьки, які прийшли з роботи, не завжди можуть активно проводити з дитиною час. І телефон для батьків інколи є рятівним. Але пам’ятайте, що діти дуже швидко виростають. Тому шукайте скрізь балансу – аби був час і для себе, і для дитини»

У якому віці можна лишати дитину вдома наодинці

   У зв’язку з оголошенням у школах карантину діти залишаються вдома. Батькам, які мають молодших школярів і працюють, іноді доводиться ламати голову - як бути: залишатися з дитиною вдома чи спробувати залишати її вже наодинці. Добре, якщо поруч бабусі, дідусі, сусіди, знайомі, які можуть придивитись за дитиною. А якщо нема? У якому віці можна залишити вдома дитину насамоті ?

«Юридично залишати насамоті дитину до 11 років заборонено. З психологічної точки зору теж. Однак, є діти, яких і в 15 років залишити наодинці небезпечно. Як дізнатися, чи готова ваша дитина бути деякий час одна? Для цього запитайте, скажімо, дитину чи погана звичка гризти нігті. Здебільшого діти відповідають, що це погано. На перший погляд, батьки вважають, що дитина молодець і що вона все правильно каже. Після цього поставне друге питання: «Чому ти вважаєш, що це погано?». Якщо у дитини є сформоване відчуття "я" і "що важливо для мене", то вона відповідатиме: «У мене нігті будуть не красиві…», «Це погано для мого здоров’я». Якщо ж у дитини цього поняття ще немає, відповідь буде: «Бо мама буде сваритися і дітки будуть сміятися». Відчуваєте різницю? Ось це запитання можна використовувати перевіряючи, чи готова ваша дитина бути вдома одна. Якщо дитина не лише розуміє, що є погане і хороше, а коли усвідомлює, чому це для неї погано або добре. В жодному разі не залишайте дітей, коли помічаєте, що у них поганий настрій або спостерігається депресивний стан. Якщо безвихідь і залишити дитину наодинці все ж таки доведеться, дайте її таке завдання, яке дитина може виконати. Наприклад, скласти пазли або розмалювати малюнок. Повернувшись додому, не забудьте похвалити своє чадо та сказати, що ви ним пишаєтеся».

Що робити, щоб допомогти собі пережити паніку?

Ось кілька порад:

1. Під час епідемії дотримуйтесь рекомендацій ВООЗ.

Знання про те, як правильно поводитися у критичній ситуації, знижує тривогу.

2. Намагайтеся не блокувати свої почуття.

Боятися – нормально, відчувати безсилля, сумувати – теж.

"Відключити почуття" означає перестати бути в контакті з собою. А це значить, рано чи пізно почуття дадуть про себе знати, тільки їхня сила може стати деструктивною.

Легалізація негативних емоцій знижує напругу, психіка перестає "викручуватися" від необхідності постійно тримати почуття під замком.

Дізнатися більше

3. Що робити, якщо тривога зашкалює?

Поглинаючи велику кількість інформації, ми піддаємося так званій соціальній тривозі.

Завдяки інтернету і соцмережам, події, що відбуваються на іншому кінці планети, сприймаються так, ніби вони відбуваються у нас вдома. Така розмитість кордонів посилює занепокоєння і почуття незахищеності.

Справитися з ними допоможе елементарна інформаційна гігієна. Намагайтеся обмежити кількість інформації, яку ви споживаєте, зменшіть кількість часу, проведеного за читанням новин і в соцмережах.

Оберіть ті джерела інформації, яким довіряєте, і відправте у бан тих, хто розганяє паніку.

4. Знаходьте час тільки для себе і наповнюйте себе ресурсом.

Цей пункт особливо важливий для батьків, які перебувають на карантині з маленькими дітьми.

Турбота про тих, хто від нас залежить – складна фізична і емоційна робота, яка вимагає багато ресурсів. Якщо їх не поповнювати, ваш сосуд швидко вичерпається, і ви відчуєте емоційне вигорання.

Створіть свій власний щоденний ритуал – займіться тим, що приносить вам задоволення. Спорт, будь-які види творчості, прогулянки, просто відпочинок підійдуть.

Головне – щоб у цей час вас ніхто не чіпав і ви могли розслабитися на самоті.

5. Сон. Регулярна здорова їжа. Задоволення.

Всі ці речі здаються банальними, але допомагають справлятися навіть з сильними стресами.

Недостатній сон і погана його якість – один з головних супутників депресії. А безперервний (бажано не менше 8 годинний) сон піднімає настрій, зміцнює пам'ять і знижує больові відчуття.

Автор популярної книги "У пастці депресії" Алекс Корб пояснює, як під впливом сильного або тривалого стресу порушується робота мозку і формується "спадна спіраль" депресії.

"Зменшити ефект стрес-факторів можна по-різному: фізичною активністю, прийняттям рішень, поліпшенням гігієни сну, споживанням екологічно чистих продуктів, проявом почуття подяки по відношенню до оточуючих і розвитком соціальних зв'язків", – зазначає він.

Рекомендуємо прочитати цю книгу повністю, в ній багато корисних порад про те, як впоратися з депресивними і тривожними станами.

До речі, додатковий час для читання і навчання може стати непоганим бонусом під час карантину.

Анти-паніка: Поради психолога на час карантину

Ми живемо в інформаційному потоці, який зараз переповнений негативними новинами і прогнозами, пов`язаними з епідемією коронавірусу. Проте життя триває і вимагає від нас тверезої оцінки ситуації й адекватності.

Як зберігати спокій і не піддаватися паніці ?

Ситуація, що охопила практично весь світ не може залишати осторонь майже нікого. ЗМІ часто підігрівають емоції людей та не завжди коректно подають інформацію щодо захворювання.

Хвилюватися — нормально

Реакції, що ми бачимо зараз у суспільстві — дуже закономірні, адже коли є загроза життю, про яку застерігають у всьому світі — це не може не викликати реакцій. Такий психологічний тиск ніби “вмикає” наш рептилоїдний мозок (амигдаливидне тіло — ділянка головного мозку, що відповідає за реакцію на виживання) і організм людини переходить у стан “бий або втікай”.

Запасання продуктами, надмірна роздратованість, страх перед невідомим — це все наслідок проживання стресу та кризової ситуації. Відчувати страх та паніку в цій ситуації — нормально, оскільки це нормальна реакція на ненормальні події.

«Острівки безпеки»

Якщо ж взяти до уваги той факт, що ми не знаємо, коли точно закінчиться пандемія, то мусимо адаптуватися та вчимося зберігати спокій. Тому я пропоную декілька практик, котрі здатні повернути нас до власних “острівків безпеки”, що допоможуть пережити цю кризу.

Кожен з нас має позитивний досвід, який зміг сформувати в кожного з нас так звані “острівки безпеки” — це ресурси, за допомогою яких ми здатні впоратись із досить складними ситуаціями. Як віднайти ці ресурси у собі? Спробуйте пригадати ті позитивні моменти, коли вам вдалось впоратись з труднощами. Спробуйте пригадати тих людей, котрі були поруч із вами та допомогли пережити стресс. Якщо їх зараз уявити поруч із вами, то щоб вони сказали вам? Як підтримали би вас?

Вправи для тренування спокою

Якщо ж у вашому житті трапилось так, що такого позитивного досвіду було недостатньо, то варто створювати нові острівки безпеки, будувати внутрішній “Стоунхендж” всередині самого себе саме тепер. Що ж можна робити? Формуйте свою “радість та задоволення” щодня, використовуючи дуже прості та доступні речі.

Дихання та м’язова релаксація

Глибоке дихання та усунення м’язевого напруження допомагають організму припинити виділяти гормон стресу та почати розслаблятися. Проста вправа на кшталт “Глибокий вдих (рахуйте: 1-2-3), затримка дихання\напруження м’язів (1-2-3), глибокий видих (1-2-3), не дихаємо\розслабляємось (1-2-3)”. Виконуйте цю вправу протягом декількох хвилин і ви помітите зміни свого емоційного стану.

Фокус на позитиві

Наш мозок, з одного боку, — геніальна машина, а з іншого — дуже «лінива» система. Дуже-дуже. І якою інформацією ми будемо його наповнювати — так ми будемо себе почувати. Спробуйте використовувати “щоденник позитивних дій” — щовечора називайте собі (або в колі сім`ї за вечерею) 10 позитивних речей, з якими ви зустрілись протягом дня. Вони можуть бути мінімальними, але вони повинні бути (навіть смішний кіт, якого ви побачили по дорозі на роботу — теж буде позитивною подією). Тобто ми вчимо мозок думати позитивно та фокусуватись на доброму.

Достатній сон

Добрий сон ще ніколи нікому не завадив. Намагайтесь лягати спати рано та уникайте дивитися на екрани (телевізор, телефони, ноутбуки) перед сном.

Свіже повітря

Гуляйте, пийте каву\чай на вулиці. Оберіть для себе “персональний затишок”, де ви б змогли спокійно, протягом 15 хвилин попити каву та не думати ні про що.

Ритуали

Дотримуйтесь ритуалів та важливих для вас моментів. Вранішня кава, молитва, зустріч із подругами — це все те, що здатне повернути нас до життя та сказати, самому собі: “Не все так погано!”

Ні ви, ні я — ніхто з нас не може контролювати те, що може далі підкинути нам життя. Але ми здатні справлятися із ситуаціями у здоровий спосіб, отримуючи досвід та віру у себе!