Батьківські збори – як військовий парад. Кожен раз вимагається наново демонструвати свої можливості. Краще, щоб наочно. А головне батьківське питання завжди те саме: що відбувається з моєю дитиною в школі?

Дякуйте батькам за все підряд. Багато разів за одне й теж саме. Обов'язково у присутності всіх. Дякуйте учням за їх надзвичайних батьків. Дякуйте бабусям і дідусям за те, що зустрічають дітей зі школи, допомагають організовувати шкільні свята. Окремо дякуйте татам – за виняткову увагу до потреб школи, за найменший крок назустріч дитині й учителю.

Звичайно, вияв вдячності може бути будь-яким. Але особливо запам'ятовуються листи з подякою.

Записи в щоденнику улюбленого дитяти – найболючіша тема для багатьох батьків. Як правило, записи невиразно інформують про те, чого дитина не виконала в школі. А якщо змінити тактику і почати писати позитивні, схвальні відгуки дякувати дитині офіційно (письмово), регулярно закріплюючи похвалу? Так, це потребує вашого часу, але воно цього варте!

Основне завдання школи, якщо вона справді хоче розірвати ганебне коло протистояння з батьками з приводу прав і обов'язків за виховання і навчання дітей, – переконати батьків у своєму щирому бажанні розділити цю відповідальність порівну.

Батьки не повинні боятися школи (пригадайте відсутність оптимізму на обличчях батьків, коли ви їм повідомляєте про чергові батьківські збори). Батьки не повинні почуватися у школі гостями, яких запрошують тільки на великі свята, або підсобними робітниками для миття вікон чи фарбування парт, або безрозмірними гаманцями, з яких треба "витрушувати" необхідну суму в разі потреби.

Ніколи не "викликайте" батьків до школи. Завжди запрошуйте їх поговорити. І неодмінно наперед. Не практикуйте ситуації "Щоб завтра батьки були у школі!". Адже розмова під гарячу руку призводить до протилежного результату. До того часу, поки зустріч учителя і батьків буде для дитини покаранням, розраховувати на повноцінну співпрацю передчасно...

Вивчайте батьків (та інших членів сім'ї) за їх інтересами, сферою професійної діяльності, методами виховання, але не як маму Світлани чи тата Михасика, а просто як досвідчених дорослих людей, з якими вам доводиться вирішувати спільні проблеми. Можливо, ви зустрінетеся з дивовижними людьми, і вони стануть відомими завдяки вашій щирій зацікавленості.

Учіться у батьків, адже вчитель – це не обов'язково та людина, яка знає більше, а та, яка знає інше.

На жаль, на сьогодні батьківські збори – найпоширеніша форма взаємодії вчителя та родини учня. А де ж поділися лекції, семінари, педагогічні практикуми, дискусії, тренінги, конференції, психолого-педагогічні консультації? Що це – лінощі, дефіцит часу чи професійна невідповідність багатьох учителів? Виходить, кількість батьків, присутніх на зборах, – єдиний показник їх активності, довіри до школи, готовності взяти участь в житті класу. Але й тут дотримання простих правил може суттєво стимулювати процес залучення батьків до школи.

Ніколи не дорікайте батькам, які не відвідують батьківські збори, адже це не сприяє їх бажанню зустрічатися з вами частіше. Завжди щиро (без іронії) радійте їх появі у вашому класі.

Обов'язково звертайтесь до батьків по імені та по батькові, а не кажіть "мама Михайлика". Інакше може скластися враження, що батьки мають значення для вас тільки в такій ролі.

Привселюдно на зборах намагайтеся говорити про загальні проблеми, а не про проблеми конкретної дитини. А хвалити – персонально і обов'язково всіх. Знайдіть кілька теплих слів для кожної дитини. Діти змінюються, дорослішають, освоюють новий простір, і, як правило, набагато успішніше, ніж ми собі уявляємо на перший погляд.

Ви досягнете особливого ефекту, якщо вдасться проаналізувати, чого саме досягли школярі з часу вашої останньої зустрічі з батьками, а що їм не вдалося, залишилося недосяжним. Вияв проблеми має бути конструктивним: ось проблема; заради її вирішення було б непогано зробити це і це; я постараюся зі свого боку, а ви спробуйте зі свого...

Якщо батькам пропонується реальна і конкретна модель застосування батьківських ресурсів, то віддача завжди збільшується. Крок за кроком цілеспрямовані дії сприяють позитивним результатам. Зростає зацікавленість батьків. Вони починають звертатися до вас за порадами, а ви отримуєте можливість відслідковувати розвиток дитини у сім'ї.

Намагайтеся не критикувати дії колег, дотримуйтеся професійної етики, навіть якщо у вас інша думка з цього приводу.

У разі необхідності, просіть батьків про надання допомоги, докладно пояснюючи, чому саме ви не можете без них обійтися; попросіть висунути інші варіанти розв'язання проблеми і з бажанням їх обговорюйте.

Запрошуючи батьків до школи, запитайте себе: "Що я хочу отримати в результаті?" Якщо ви хочете зустрітися з мамою чи татом тільки для того, щоб висловити своє обурення, засудити дії дитини чи батьківські методи виховання, то цей шлях неефективний. Спробуйте знайти й запропонувати конструктивне рішення, і це принесе полегшення перш за все вам.

Під час обговорення в присутності дитини пам'ятайте: наскільки б вона не була винна, батьки завжди (принаймні на людях) повинні бути адвокатами своїх дітей. Нечесно і несправедливо нападати обом на одного!

Не покладайтеся на чутки. Говоріть тільки про достовірно відомі речі, не заохочуйте наклепи.

Намагайтеся не використовувати загальні фрази "погано себе поводить", "не хоче вчитися" тощо. Висловлюйтеся чітко: "не виконав два домашніх завдання з математики", "відмовився відповідати на уроці хімії" і т.д. У такому випадку батькам буде легше проконтролювати подальшу навчальну діяльність дитини.

Пропонуючи різноманітні способи вирішення проблеми, не провокуйте батьків на насилля після так званого "розбору". Цим ви лише настроїте дитину проти себе, і, як результат, діти будуть уникати повідомляти батькам дати чергових зборів.

Завершуючи зустріч, запитайте себе, чи виправдалися ваші очікування щодо неї? З якими почуттями батьки йдуть додому? Як подивиться на мене учень завтра?

РЕКОМЕНДАЦІЇ ВЧИТЕЛЮ У СПІЛКУВАННІ З ДИТИНОЮ – САНГВІНІКОМ.

сангвиник 1

1.Вимоги повинні бути максимально справедливі.

2.Варто давати вихід їхній енергії, стимулювати розкриття їхнього потенціалу та здібностей у суспільно корисній праці.

3.Потрібно виявляти довіру до сангвініка, підтримувати його корисну ініціативу, здійснювати підтримку в його починаннях, закріплювати віру у власні сили в подоланні труднощів.

4.Не варто давати йому доручення, пов’язані з довготривалою монотонною діяльністю.

5.Допомогу надавати у формі відкритої дружньої підтримки, поради.

6.Бути максимально вимогливим при скоєнні дитиною найнезначніших порушень.

7.Пам’ятати, що в дитини – сангвініка швидко руйнуються звички, дитина швидко втомлюється від одноманітних занять, методів і форм роботи.

8.При виконанні завдань сангвініком дорослий повинен використовувати додаткові стимули, або домогтися завершення роботи.

9.Коли дитина недоброякісно виконала завдання, заставити теж саме завдання виконати ще раз.

10.Формувати стійкі інтереси. Не дозволяти частих змін видів діяльності. Розпочату роботу навчити виконувати до кінця. Виробляти з раннього віку стійкий інтерес, терпіння, цілеспрямованість, звичку сумлінно виконувати й доводити до кінця розпочату справу.

11.Навчити дитину дорожити дружбою із старими друзями.

12.Доцільно використовувати його лідерські якості в колективі, залучати до організації вечорів, диспутів та інших суспільно корисних справ.

РЕКОМЕНДАЦІЇ ВЧИТЕЛЮ У СПІЛКУВАННІ З ДИТИНОЮ – ФЛЕГМАТИКОМ

флегматик 1

1.Слід наполегливо використовувати завбачливі настанови на будь – яку діяльність, яку йому потрібно виконати, здійснювати докладний інструктаж( що робити? Коли? У якій послідовності?).

2.Не карати за повільність, не звинувачувати в тупості, некмітливості. Наслідки такого ставлення здебільшого трагічні: у дитини виникають неврози, формується комплекс неповноцінності через постійні невдачі.

3.Доцільно стимулювати вияв щирих почуттів учня. Залучайте його до цікавої діяльності, що розвиває почуття, емоції і зміцнює віру у власні сили.

4.Необхідно уникати демонстративних доручень, пов’язаних із високим темпом діяльності.

5.Під час читання художніх творів, у процесі гри, флегматика необхідно на життєвих прикладах ознайомлювати з різновидами почуттів й емоцій, навчати правильно виявляти їх у відповідних ситуаціях: співчувати, радіти тощо. Допомагати йому займатись аутотренінгом та самовихованням.

6.Щоб дитина виросла ініціативною, дорослі мають вітати кожен вияв її самостійності, непомітно допомагати у складних справах.

7.Необхідно проводити спеціальні ігри, розвиваючи її мислення, почуття, уяву. Її потрібно навчити правильно переключати увагу під час виконання завдань і раціонально розподіляти час.

холерик 1 РЕКОМЕНДАЦІЇ ВЧИТЕЛЮ У СПІЛКУВАННІ З ДИТИНОЮ - ХОЛЕРИКОМ

1.Не гальмувати активність дітей у формі прямої заборони.

2.Не задовольняти примхи дітей заради того, щоб вони не нервували.

3.Раціонально використовувати енергію дитини шляхом переключення з одного виду діяльності на інший.

4.Ніколи не підвищувати голос на дитину, чи вдаватись до залякування. Холеричні діти потребують тактовної допомоги та співчуття при ускладненнях.

5.Спілкуватись з такими дітьми спокійним, але впевненим тоном.

Потрібно уникати різних емоційних реакцій, спрямованих безпосередньо на учня. Краще впливати опосередковано, через колектив.

6.Постійно оберігати нервову систему дитини, обмежувати впродовж дня ігри, заняття, які призводять до збудження нервової системи дитини.

7.Категорично забороняється карати дитину &‐ холерика статичним положенням тіла(постій біля мене, будеш сидіти на стільці.

8.Необхідно пропонувати дитині такі види діяльності, які б формували і розвивали довільну увагу дитини і сприяли б закріпленню в її нервовій системі процесів гальмування(настільні ігри, лото шахи).

9.Холерика важливо виховувати добрим, співчутливим, турботливим, оскільки цей тип дуже схильний до агресії.

меланхолик 1 РЕКОМЕНДАЦІЇ ВЧИТЕЛЮ У СПІЛКУВАННІ З ДИТИНОЮ – МЕЛАНХОЛІКОМ.

1.Завжди дотримуйтесь принципу поступовості.

2.Правильний виховний підхід полягає в тому, що дорослий виявляє співчуття і повне розуміння почуттів дитини.

3.Пам’ятайте, що дитина не переносить сильних подразників. Обмежте її новими знайомствами, іграми.

4.Меланхолік дуже довго і хворобливо адаптується в колективі дітей.

5.Прагнути викликати у дитини позитивні емоції, проявити максимум доброти. Тактовно, глибоко й зацікавлено проникати в її світ, здійснювати моральну підтримку та зміцнювати віру у власні сили, виявляти розуміння її душевного стану.

6.Не допускати підвищення голосу, окриків, непосильних вимог для даної дитини.

7.Розвивати у дитини комунікабельність шляхом гри.

8.Необхідно вчасно, кілька разів приходити на допомогу дитині під час виконання завдань, схвалювати, підтримувати найменший прояв активності.

9.Виховувати волю, наполегливість і почуття власної цінності в колективі.

10.Потрібно через певний проміжок часу організовувати „ситуацію успіху”.

11.Меланхоліка потрібно змалку навчити планувати свою діяльність, розумно розподіляти час і збалансовувати добову та тижневу тривалість праці і відпочинку, інакше можливе нервове й фізичне виснаження дитини на ґрунті хронічної перевтоми або, з тієї самої причини, формування відрази до праці, апатія.

168‐

/span/p/p

span

red MsoNormalnbsp;

Пирятинський ліцей Пирятинської міської ради Полтавської області

На допомогу вчителю